Вам давно доводилося викликати швидку допомогу? Мені – кілька місяців тому. Я чемно зумів відповісти на усі запитання, єдину, у чому скувся, то у віці хворої. Ну, вибило з голови від хвилювання. Я назвав якусь цифру після шістдесяти і, хоч не вгадав, але яка різниця…
Але є випадки цікавіші. Ми вам розповімо, щоб ви орієнтувалися, коли будете турбувати медиків зі «103». Молодий пан розповів нам, що в Самборі на вулиці Сагайдачного побачив невеликий гурт людей, а на землі лежав молодий чоловік. Чому упав, поняття не було, але гурт почав вимагати швидку допомогу. Пан витягнув трубку і серед усіх дивних запитань почув у слухавці прохання: «Подивіться, чи у лежачого тече кров з голови, бо якщо ні, то не приїдемо». Ми сприйняли цю розповідь як жарт, а днями почули приблизно те саме. Біля десятої школи чоловікові стало зле і він упав. Аналогічна ситуація – глядачі вимагали швидких медиків. Наш знайомий погодився викликати і після низки дивних запитань прозвучало наступне: «Запитайте у хворого, чи йому потрібна допомога?» «Та як же я запитаю, якщо він без свідомості і ні на що не реагує». Тоді, відповіла слухавка, залишайтеся на місці і чекайте на фахівців, якщо виклик буде необгрунтований, ви будете нести відповідальність…
Ми розуміємо, що тепер усі дзвінки на службу потрапляють до Львова, а вже там вирішують, чи присилати місцевих медиків на знак біди, а може – яких фахівців скерувати, але якщо телефонувальникам доводиться відповідати на такі чи приблизно такі запитання, то стає дурно. Але, на жаль, доводиться.
Роман ІВАНЧУК.