А світ справді не без добрих людей
Вона була заскочена. Чого-чого, а такого не чекала. Ні від кого. А тут раптом незнайома жінка підійшла до Надії Фетісової, простягнула півтори тисячі гривень.
-Ви мені нічого не винуваті, – сказала Надія Йосипівна, а сама аж на пів кроку ступила назад.
– Ні, це саме для вас. Ці гроші передала моя донька Оксана. Вона не тут, у Самборі, однак знає, що ви довго підгодовуєте котів, собак. Купите для них продукти.
Почувши, для чого призначені гроші, Надія Фетісова здалася. Однак запитала:
– Яке ваше чи вашої доньки прізвище? Мені належиться якось вам подякувати.
– Не треба прізвища. Просто донька Оксана.
Не загасила приємних емоцій. Одразу зателефонувала мені, із запалом поділилася новиною, додавши, що світ таки не без добрих людей.
Надію Фетісову самбірчанам на треба особливо представляти. Вона – незмінний кращий в області директор районної централізованої бібліотечної системи, активний учасник культурних заходів, засновник єдиного в Україні народного театру імені Курбаса, в якому сама блискуче виконувала ролі, а в підсумку – Заслужений працівник культури України. Не перший рік вже на не менш заслуженому відпочинку.
Має давнє захоплення – любить котів, собачок. Як, зрештою, багато хто з нас. В очах цих тварин бачить щиру вірність і непідкупну доброту. В квартирі Надія Фетісова тримає двох милих няв-няв.
Біля її будинку та неподалік на смітниковому майданчику поруч з дитячим садком №13 живуть бездомні сім котів та не менше псів. Вони не можуть промовити до перехожих, що дуже голодні, мовляв, допоможіть, врятуйте від голодної смерті. Але таке. благання легко прочитати в очах, якими тваринки сумно супроводжують тих, хто байдуже проходить повз них.
З вини людей тварини потребують їсти. І залюбки горнуться до того, хто їх підгодовує, ніколи не забуває.
– Знаєте, я вже не боюся бродячих собак, – жартома каже Надія Йосипівна. – Ми давні друзі. А котики, як мене побачать, збігаються, вдячно промовляють: няв-няв, бо знають, що я їм щось смачненьке принесу, від мене отримають гостинці.
Роками Надія Фетісова годує бездомних. Для чотириногих купує курячі голівки, шиї, серця. На всі ці продукти що-місяця тратить понад дві тисячі гривень. На сторонню допомогу давно не сподівається. І це тоді, коли у багатоповерхівці та поза нею мешканці знають, що Надія Йосипівна на харчування безпритульних тратиться з власної пенсії. Просити в когось бодай гривню не в її характері.
У чомусь Надія Фетісова навіть може собі відмовити, у тих же дорогих лікарствах. Аби лишень її хвостате «товариство» не було голодне.
– Тваринки не винуваті, що в них доля бездомного, – співчутливо Надія Йосипівна. -Однак мої котики, песики насправді напрочуд добрі, ласкаві і такої ж віддяки чекають від людини.
З теплотою Надія Фетісова розповіла про завідувачку «М’ясного магазину на розі» паню Надію. Вона періодично збирає обрізки, окремі кості та пакет з ними передає для хвостатих. Про бездомних розповіла Товариству із захисту тварин. Оглянули, забрали одну кицю, очевидно, позбавили її материнства, бо повернули худою і, мабуть, хворою – невдовзі вона десь пропала. Припустила, що ветеринари невдало зробили операцію.
Втішена Надія Фетісова допомогою від незнайомої Оксани… Адже її котики, песики гарантовано місяць матимуть що їсти. А далі знову подасться до власного гаманця…
Микола СЕНЕЙКО.