Високий Замок Самбірщина

Мер у відпустці - нічого надзвичайного

Міський голова Самбора Тарас Копиляк давно не бачився із журналістами, а тому, погулявши у відпустці, зібрав прес-конференцію.

Порадів від того, що за час, коли не був у Самборі, нічого надзвичайного не сталося. Бо з досвіду попередніх років, як тільки кудись відлучався, то або снігопад, або паводок, або буревій… Хоча у тому, що всі служби добре працювали  без мера, він бачить злагодженість  та компетентність команди, яку підібрав. До речі, Богу дякувати, нікого з чиновників останнім часом не арештовували - це відповідь тим, кому хочеться, аби так сталося… Розпочавши свій виступ з такого оптимізму, Тарас Васильович вирішив відразу перейти до процесу запитань і відповідей. Отож, у нинішньому та наступних номерах розповімо про проблеми, з якими журналісти прийшли у ратушу.

 

Роман ІВАНЧУК.

 

Майже об’єднані

На офіційному рівні ця інформація звучить приблизно так. Уже 13 громад отримали в Львівській ОДА висновок на відповідність Конституції та законам України рішень щодо їхнього добровільного об'єднання. Серед лідерів у справі створення нових об’єднань - Самбірський район. Практично за крок до нового спільного життя - Воле-Баранецька, Воютицька, Луківська, Вільшаницька, Бісковицька, Чукв'янська, Новокалинівська, Стрілковицька та Дублянська територіальні громади. На Старосамбірщині висновок отримала наразі лише Міженецька територіальна громада. Разом з тим, інформує прес-слуба Львівської ОДА, ще дві територіальні громади подали документи до обласної ради для отримання згоди на своє об'єднання та призначення перших виборів голови та депутатів об'єднаної територіальної громади. Це Чукв'янська та Новокалинівська територіальні громади з Самбірського району.

Усього ж згоди від обласної ради на проведення виборів на новій основі чекають уже 9 територіальних громад, у нас зокрема Воле-Баранецька, Воютицька, Луківська, Вільшаницька та Бісковицька.

 

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Авторитет фермера Кужидла - проти латифундистів

Роман ІВАНЧУК

Хочеться про щось мирне і добре, наприклад, про хліб, який у полі. А про хліб найкраще говорити з фермерами. Ні, не тими, які приїжджають на наші землі з поважним статусом великих інвесторів, а з тими, які виросли поруч з нами.

Володимир Кужидло з Волі Баранецької, наприклад. Його господарство охоплює кілька сусідніх сіл. Розпочинав, можна сказати, з нуля, а виріс до числа знаних землеробів і має право сказати, що створює конкуренцію 
великим інвесторам, яких у районі уже встигли охрестити латифундистами. Про конкуренцію трохи пізніше. Наразі про вирощене. Пан Володимир має, станом на сьогодні, 657 гектарів землі, яку довірили йому 550 пайовиків-земляків. Ми не дуже хочемо лізти у чиїсь бізнесові інтереси та рахувати чужі статки, але сам факт, що команда пана Кужидла зібрала по 54 центнери зерна з гектара, свідчить про добру працю. Але одна справа - добра робота, а зовсім інша - що з того мають пайовики. Пайовики мають по 500 кілограмів зерна за гектар паю. Треба сказати, що то відчутна підмога, зважаючи на те, що людям у селах пшениця потрібна, а далеко не кожен має змогу дати раду своїм земельним паям. Знаєте, був час, коли селяни довіряли паї великим інвесторам, вважаючи, що вони найліпші і найнадійніші. Але почали рости свої фермери і посунули тих великих. Власне фермерське товариство пана Кужидла і зуміло “посунути”. Люди нарешті збагнули, що свій ліпший, ніж чужий. Кажуть навіть, що важка техніка новітніх інвесторів, наприклад у Вербівці, товкла дороги роками і гадки ніхто не мав, щоб ту дорогу підремонтувати. Натомість Володимир Кужидло, щойно розпочавши працювати з Вербівкою, уже навіз на дорогу гравію. Буде продовжувати і в інших селах. Це попри вирішення інших соціальних та господарських питань. У рідних селах доводиться постійно допомагати і церкві, і школі, і Народному дому,  і просто людям у біді. Здається, начебто не така вже й велика справа, а людям помітно і приємно.

У селах, де працює наш фермер, люди почасти прозріли і недавно практично усі передали свої паї пану Володимиру, відмовившись від інвестора. На зборах сельчан був і голова РДА Олег Домчак, який відстоював інтереси селян у їхніх прагненнях працювати з тим орендарем, з яким їм зручно та вигідно. Якщо раніше були ситуації, коли влада більше намагалася догоджати великим землевласникам, то нині частіше на боці людей, яких, на жаль,"капіталісти" обманювали. І наголосив на тому, що угоди із орендарями мають бути публічні, вигідні людям, з пріоритетом на соціальні проблеми сіл, якими, на жаль, багато років ніхто не цікавився.

Схід села висловився на користь пана Кужидла, а представники інвестора потерпіли фіаско. Однак, навіть після рішення селян почали заганяти техніку на чуже тепер поле. Сельчани обурилися і викликали міліціонерів. Після візиту правоохоронців інвестори вступилися. Знаєте, ми на початку хотіли писати про добре і мирне, наприклад, про хліб, але навіть у мирі конфлікти все одно є. Земельні конфлікти  на мирній території! Але для нас важливо, що люди починають вірити своїм. Зрештою, рано чи пізно прийдемо до того, що кожне село народить свого господаря. Володимир Кужидло у цьому впевнений і готовий підтримати однодумців-аграрників Самбірщині. Розповів  нам і про інше. Оті латифундисти навчилися брати у людей землю в оренду, а потім віддавати іншим орендарям. Виникають ситуації, коли сільські голови, не пильнуючи, що підписують їхні люди, по суті кидають їх у кабалу. Одні орендарі віддають землю іншим, а потім селянам кінці з кінцями годі стулити. Так можна взагалі своїх гектарів позбутися…

Спілкуючись з паном Володимиром, ми мимоволі перейшли на тему виборів. Бо хто б скільки хліба на полі не вирощував, а вибори йдуть за графіком. І знаєте, до якого висновку дійшли? Обирає наш нарід політиків - більш чи менш відомих, але вони частіше  політики, яким байдужі проблеми простих селян, у яких кандидати, а потім і  депутати, мало розумі-
ються. От і здалося нам, що настав час обирати не тих, хто вміє гарно балакати, прикриваючись модними на даний час партіями, а тих, які вміють створювати робочі місця, платити податки, вирощувати сільськогосподарську продукцію, допомагати нужденним. Ми не маємо на увазі у даному випадку пана Кужидла, ми собі просто так міркуємо…

 

І наостанок. Фермер обіцяв нас запросити на дожинки у своє господарство. Пам’ятаєте, були часи, коли після жнив вшановували жниварів. Потім традиція забулася, бо великі інвестори дожинок не роблять, а от пан
Кужидло вирішив нагадати землякам традицію. Мабуть, буде подячна Богові молитва за врожай, премії жниварям, художня самодіяльність, сільський почастунок хлібом і репортер "Високого Замку"…

Останнє оновлення (Середа, 26 серпня 2015, 21:28)

 

Як Рудківська громада відстоювала право на свою лікарню

Володимир ШВЕДА.

Депутат Самбірської районної ради.

І у цьому аспекті так звана оптимізація торкнулася і Рудок та власне того, що ми називаємо шкодою для медицини. Згідно з проектом головного лікаря, у хірургічному відділенні Рудківської лікарні мали скоротити ставку хірурга. На перший погляд, одна ставка одного хірурга начебто нікого і нічого фінансово не рятує, але саме ця ставка ставить під загрозу існування усього хірургічного блоку Рудківської лікарні. Автоматично при цьому ж скорочується ставка операційної медсестри, санітарки та ще кількох осіб.

 

При цьому у лікарні залишається лише один хірург, який в принципі не має права оперувати, бо хтось має бути асистентом. Іншими словами, на хірургії Рудківщині поставили б хрест. І смію нагадати, що лікарня обслуговує до 15 тисяч осіб - жителів Самбірського району та значну кількість мешканців Городоцького, які, хоч і є жителями сусіднього району, але громадянами України, що мають право на швидке і якісне медичне обслуговування. Я б не хотів вмішуватися у проблеми оптимізації, які веде головний лікар, але не можу мовчати, бо йдеться про здоров’я і життя людей, які мешкають далеко від райцентру.

Зважаючи на, це я як депутат, як мешканець Рудок просто не міг мовчати, а тому минулого тижня разом з депутатами міськради, райради, однодумцями винесли це питання на сесію міськради. Нас підтримали не тільки рудківські медики, а й небайдужі містяни і, як наслідок,  створили ініціативну групу з числа депутатів, громадських діячів. Основна мета - не допустити свавілля ЦРЛ у так званій оптимізації. Ще раз хочу наголосити - я за те, щоб видатки на медицину зменшилися, щоб медицина стала ближчою до людей, а рівень послуг зріс, але я категорично проти, аби під гарячу руку не наламати таких дров, що потім не знати, де і як людям рятувати своє здоров’я. Ми звернулися до сільських рад нашої округи, до голови Самбірської РДА Олега Домчака, народного депутата України Ярослава Дубневича і відчули підтримку у тому, що не можна необдуманими кроками наносити шкоду людям. Я переконаний у тому, що найближчим часом територіальна реформа все ж відбудеться і тоді вже самі громади будуть визначати, що їм потрібне і що вони зможуть утримати фінансово. Через це поспішний адміністративний вплив вважаю недоречним. До слова, пишаюся з того, що головний лікар ЦРЛ Юрій Денько дослухався до нашої позиції і відмінив наказ, який здійняв у Рудках так багато галасу.

 

Останнє оновлення (Четвер, 27 серпня 2015, 19:45)

 

Велосипедами  - у Європу

Особливо пишних святкувань Дня Незалежності цьогоріч не передбачають. Та це і не дивно - в Україні війна. Торік за таких же умов велосипедисти Самбора здійснили крос у бік Старого Самбора. Роверисти помолилися на могилі Богдана Сольчаника, а потім гуртом поїхали на молитву ще одного загиблого Героя - Володимира Юричка у Самбір. Цю ініціативу самбірського мера Тараса Копиляка сусідський мер Іван Грись вирішив продовжити, але у іншому напрямку - у бік Європи. Цьогоріч влаштовує велопробіг за маршрутом Старий Самбір- Стрільбичі-Волошиново-Росохи-Терло-Смільниця. І все це велосипедне дійство має символізувати наше прагнення жити в Європі. Шлях до Європи зголосилося підтримати 100 роверистів, а коли врахувати, що по дорозі будуть приєднуватися і місцеві, то на  Смільниці, де планують зустріч з польською владою, народу має бути багато. На  велосипедах має бути українська символіка, а учасники  - у вишиванках.

Самбір  теж запланував змінити маршрут і стартує від могил наших загиблих Героїв до Сусідович, де не так давно поховали сапера Романа Цапа... Треба сказати, що як в одному випадку, так і в іншому, дороги, по яких поїдуть велосипедисти, препогані.

 

Роман ПОГОНИЧ.

Останнє оновлення (Середа, 26 серпня 2015, 21:12)