Високий Замок Самбірщина

Крулю набридли ями на Заміській

Минулого четверга після обіду, як і всі, у кого на цвинтарі є поховані родичі, йшов прибирати могили.

На вулиці Заміській побачив грейдер, який вирівнював дорогу, а біля нього власника техніки - депутата міськради Володимира Круля. Його син лопатою підчищав обочини біля бордюрів. Поруч стояла автівка з гравієм для підсипання ям. Ось таким товариством Крулі і ремонтували Заміську перед святами, не очікуючи розмаїтих і дорогих ремонтників. Зрештою, мешканці Заміської уже роками чекають майстрів. Пан Круль вирішив скоротити це очікування і самотужки взявся до роботи. І не тому, що сам має важку техніку і там же й живе, а тому, що має обов'язок перед сусідами, які за нього голосували та й взагалі - за Самбір образливо… Господар вулиці був проти, щоб ми його знимкували, бо навіщо той піар, але ми не від того, щоб у нього питати. Та й даремно не пішли на цвинтар могили прибирати - дорогою замітку знайшли…

Роман ПОГОНИЧ.

 

І дітям на схід повезли західний Великдень

У середині минулого тижня, Богу дякувати, повторилася торічна історія із запрошенням репортерів на відправку смаколиків на схід. Бо до того було якось так тихо, ніби здавалося, що земляки уже геть забули про наших бійців на сході.

Біля Народного дому в Самборі волонтери Координаційного центру допомоги армії, автомайданівці запросили отця Миколу Бухнія, щоб той освятив святкові наїдки на схід. А в середу від будівлі колишнього університету поїхав по вінця завантажений бус, продукти збирали усім миром - школярі СШ №8, гімназисти, небайдужі городяни, члени Самооборони. Нам розповіли, що до цього гуманітарного вантажу долучилися підприємці Валерій Шикітка, Микола Коваль, Іван Кульчицький, Ігор Созанський, Ліна Левчак, хлібопекарі зі самбірського заводу та з Рудні, парафіяни церкви Андрія Первозванного отця Миколи Витівського. Особливість цього відрядження була у тому, що разом зі смаколиками для наших військовиків, везли забавки для дітей школи-інтернату Первомайська. Наші волонтери там уже були, отож, зав'язавши дружбу, вирішили і діточкам прифронтової зони привезти із заходу Великдень. Забавок діти принесли  дуже багато. Школярі Самбірщини, окрім всього іншого, передали на схід сотні своїх Великодніх малюнків. Благословив цю подорож отець Тарас Рисей, а у членах екіпажу були Ярослав Різун, Ярослав Голуб, Віталій Радецький, Микола Кічурка.

 

Роман ІВАНЧУК.

 

Старосамбірщина кожному земляку на передову відправила іменну посилку

Не забувають про своїх воїнів на передовій громади Старосамбірщини. Як тільки на сході завирувала війна, активісти до кожних свят готують презенти.

Ось і перед Великоднем згуртували зусилля громадські організації "Майдан Старосамбірщини", "Самопоміч", "Спілка ветеранів та учасників АТО". Від їхнього імені з нами поспілкувався Орест Бонк, зазначивши, що практично усі школи Старосамбірщини взялися доставити для передової домашній Великдень. Окрім продуктів, збирали писанки, малювали малюнки - одне слово, все було так, як колись. Півсотні пасок спрезентував дешицький фермер Богдан Савка. М’ясне  оптом скупили у Львові на зібрані гроші. Чому в обласному центрі? Бо наші міста і далі виглядають найдорожчими. Отож, щоб зекономити, і подалися у Львів. Отак гуртом і зібрали більше півсотні іменних посилок, половину з яких доставили на схід бусом, а решту - посередництвом "Нової пошти".  Дуже багато допомогли активісти Руслан Пукшин, Костянтин Шемердяк, Євген Гадич та інші. Зрештою, Орест Бонк пообіцяв наступного разу згадати кожного зокрема. Особливість цьогорічного Великодня у тому, що жителька Торганович Марія Мочульська, син якої - Іван, зараз на передовій, зуміла зв’язатися телефоном з кожним воїном зі Старосамбірщини і перепитати у нього, що ще треба, опріч смаколиків. Таким чином в іменних посилках з’явилися білизна, засоби гігієни, цигарки та інше. А підприємець зі Стрілок Марія Котецька віддала волонтерам свій склад, де і формували посилки. До речі, до нас уже почали надходити відгуки вдячних воїнів. Один так і сказав: ми загалом не голодні, але так приємно отримувати з дому щось святкове. Та найприємніше, що нас рідна мирна територія не забуває.

Роман ПОГОНИЧ.

 

4-Б на подвір’ї сьомої школи посадив собі сріблясту ялинку

Початок минулої депутатської каденції обранець Роман Барна вирішив увіковічнити для Самбора гарною подією - посадити сакури - щоб залишити після себе гарний слід для містян. Зробив усе, аби і у нас росло таке японське  диво.

Більше того, постійно доглядає деревця, одного разу навіть упросив комунальників, щоб ті обрізали гілляки старих дерев на площі Ринок, які нависали над прекрасними сакурами і не давали їм повноцінно розвиватися. Старання віддячують - самбіряни мають гарну нагоду, подорожуючи центральною площею, відчувати себе так, наче у закордонній екскурсії.

Минулого тижня Роман Павлович продовжив продукувати ідеї та їхнє втілення - на прохання одного з батьків привіз для 4-Б класу СШ №7 теж рідкісну для нас сріблясту ялинку, яку дітвора разом з вчителями посадила на подвір’ї одинадцятирічки - у добру пам'ять про те, що нинішнього року закінчується їхня перша чотирирічна "каденція" з першою вчителькою Галиною Бембою - дуже доброю та щирою людиною, яка зуміла навчити вчитися... Ми допускаємо, що хлопчики та дівчатка не раз із батьками садили дерева, але ця ялинка буде особливою, бо - класна!  Обіцяли доглядати, поливати, а коли минуть десятиріччя - милуватися красою...  Може для двох районів ця подія не є аж надто значущою, але пишемо про це для того, щоб ініціативу підтримали і інші школи - хіба не радість, коли усі гуртом садять своє пам'ятне дерево. Для тих, хто зголоситься, нам так само не забракне місця у газеті.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

В Самборі на час футбольного чемпіонату облаштують фанзону

Минулого тижня з головою ради підприємців Самбора Ярославом Стародубом ми випадково  зустрілися на площі Івана Франка і попровадили бесіду з приводу різдвяного містечка, яке встановили коштом підприємців, яке мало приносити їм прибуток і городянам - радість, на яке начебто були плани на цілий рік, бо були розписані усі відпочинкові заходи.

Але, як ми збагнули зі слів співрозмовника, все закінчилося доволі прозаїчно - він разом з однодумцями розібрав це дерев’яне містечко, причому, за його словами, немало конструкцій під час демонтажу поламалися. Прикро було нам про це чути, бо загалом непогана ідея (у Львові вона живе роками) у нас провалилася. Провалилася не тому, що опоненти містечка напророчили ідеї невдале завершення, а тому, що Самбір - це не Львів, туристів тут обмаль і, за нашим спостереженням, якщо хтось і тішився дерев’яним торговельним містечком, то шанувальники теплого вина взимку та діти - поки існували качелі, поки щось не доламали… Перший проект нової влади, відверто кажучи, не вдався, але у всій цій історії нам найбільше шкода Ярослава Стародуба, який організовував підприємців на коштовну справу... Та й солом'яний олень, якого Самбір вніс у Книгу рекордів України, кудись подівся… Зараз пан Стародуб захоплений іншою ідеєю - створення футбольної фанзони під час Європейського чемпіонату. Тут буде екран, величезний екран і, за задумом, дуже багато шанувальників футболу. Один з пивних брендів України пропонує свій товар уболівальникам, а за це обіцяє фінансову підтримку у створенні фанзони. Треба нагадати, у всьому цивілізованому світі на такі футбольні дійства створюють осередки уболівальників, бо одна справа дивитися футбол зі сонною дружиною на дивані, а зовсім інша - у гурті численних уболівальників і коментаторів - ну, то є свій шарм і хто не любить футболу, цього не збагне… Нам залишається вірити у те, що цей відпочинковий проект в Самборі не буде очікувати доля попереднього.

Роман ІВАНЧУК.