Високий Замок Самбірщина

Капличка, яка буде берегти життя наших саперів

Минулої п'ятниці у Самборі був храмовий празник. І хоч церков у місті дуже багато, але віддавна саме день Успіння Пресвятої Богородиці є особливо шанованим. Пригадую, як до церкви Різдва Пресвятої Богородиці з  довкілля приїжджали люди, щоб ніч провести у молитвах біля Чудотворної Ікони Богоматері… Зараз уже не ті ночі, але й людей  біля кожної церкви багато. Цьогоріч святкування було позначене приїздом владик різних конфесій та найважливішою подією ми б назвали освячення невеличкої каплички на території військової частини саперів.

Коли в церквах закінчилися Богослужіння, священики приїхали до саперів… Нехай капличка не така вже й велика, як на нинішні мірки, але нам здалося, що вояки за підтримки міського голови Тараса Копиляка звели її самотужки з особливою любов’ю і стараннями. Досі мирна військова частина нині нараховує більше десятка  загиблих у зоні АТО. Один з офіцерів розповів, що хотіли звести  капличку на сході, де провадять бойові  дії з російськими окупантами, але часто доводиться міняти місця дислокації. Тому   вирішили: ліпше звести її у своїй військовій частині у Самборі, звідки їдуть на війну і куди повертаються. Тому  й не дивно, що всі дружно молилися і говорили про те, щоб капличка була оберегом для воїнів, щоб усі, хто їде на Донбас, поверталися живими.

Того дня була ще одна важлива для вояків подія. Багатьох чи то у Церкві Павла Конюшкевича, чи на території військової частини відзначили нагородами Глави УПЦ-КП Філарета. Церква визнала старання у справі захисту  держави військовослужбовців Олександра Корольова, Андрія Каршеня, Ігоря Довольнова, Володимира Павлюка, Романа Казана, Андрія Янчука, Василя Пу-гіна, Віталія Чугаєвського, Михайла Бакальця, Андрія Гриника, Андрія Луцака, а також, що особливо приємно, Миколи Стародуба - добровольця батальйону "Айдар", прапорщика військової частини 2950, командира першого штурмового взводу та Андрія Леськіва - добровольця батальйону "Шахтарськ".

А у день Першовересня на приміщенні дев’ятої школи, яка стала ліцеєм, освятили меморіальну дошку воїну-герою Андрію Струсю.

Роман ІВАНЧУК.

Останнє оновлення (Неділя, 06 вересня 2015, 09:40)

 

Кладовища вистачить на 2-3 місяці

В Самборі це справжня проблема. Ще трохи - і місця на кладовищі не буде. Близько п'яти років тому освятили нову смугу  для поховань, проте містяни так часто помирають, що смуга почала закінчуватися дуже швидко, а земля довкола уже приватизована.

 

Ми підняли тему на прес-конференції міського голови Тараса Копиляка, мовляв, що влада думає робити? А влада доволі емоційно відреагувала на запитання: там приватизували землю чи то колишні, чи то нинішні владоможці - люди далеко не бідні, дехто з них навіть хоче  Самбором  керувати… Найлогічніше, вважає мер, щоб люди, які мають по сусідству  землю у приватній власності, від неї самі ж і відмовилися заради розширення цвинтаря. Якщо ми правильно зрозуміли, то ті, хто брав там лани, були переконані у тому, що рано чи пізно місто почне просити у них розширення кладовища. Жодного прізвища з числа тамтешніх землевласників міський голова не назвав, але просив їх через пресу зайти в ратушу і подарувати містові землю під кладовище. Складно сказати, чи так відбудеться, бо на нашій пам’яті ще ніхто самотужки не відмовлявся від такої цінної власності. А зрештою, що буде, коли не відмовляться, коли ніде буде людей ховати?

Роман ПОГОНИЧ

 

Гравій крадуть, але шуфлями

Чергове повідомлення з Самбірської міліції від майора Тетяни Охріменко переконало у тому, що хоч  на промисловій основі гравій уже не крадуть, але шуфлями крадії  працюють. Отож, посеред ночі правоохоронців повідомили про вантажний автомобіль, який поїхав на річку Дністер для забору піщано-гравійної суміші. Група швидкого реагування під керівництвом старшого зміни Миколи Кіса виїхала на місце імовірної події. І справді, через дві години біля хутора Хатки поблизу Ралівки надибали на вантажний автомобіль "ЗІЛ-130", на який три чоловіки лопатами накидували гравій.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Давні суперники знову «ділили» Кубок Незалежності

У серпні 2000 року, коли ще існувала Підкарпатська футбольна аматорська ліга, її президент Ярослав Хомин організував розіграш кубка Незалежності. Провели його під патронатом тодішнього депутата Верховної Ради Ореста Фурдичка.

У першому фіналі зустрілися команди Самбора і Нижанкович. Перемогли прикордонні футболісти. Надалі за Кубок Незалежності змагаються тільки команди Самбірщини. Проводить його районна організація ФСТ "Колос". А щоб розіграшу надати масовості, то в ньому беруть участь окремо колективи першої і другої ліг.

Фінальні поєдинки відбулися  19 серпня. День святковий, тому і самбірський стадіон ім. Лева Броварського був вщерть заповнений уболівальниками. За менший кубок боролися "Метеор" з Максимович і "Едіс" зі Сідого. У першому таймі суперники обмінялися голами, а наприкінці другого перша команда вирвала перемогу.

У головному поєдинку зустрілися постійні учасники фіналів, лідери районного чемпіонату - луківська "Ватра" і долобівський "Дністер". Команди по два рази були володарями кубка Незалежності. У цьому поєдинку деяку перевагу мали "дністрівці", але втілити її в голи вони зуміли лише один раз незадовго до закінчення матчу. Отже, застосувавши каламбур, можна сказати, що "Дністер" погасив "Ватру".

 

Відбулося нагородження фіналістів. Дипломи, медалі і кубки вручали представники громадської організації "Самопоміч" і голова районної організації ФСТ "Колос" Руслан Хомин. До речі, "Самопоміч" є надійним спонсором “колосовців” у розвитку спорту на Самбірщині, за що її районний керівник Юрій Бучко удостоївся Подяки.

Ігор ТИЛИЧКО

 

Біля старосамбірських вітряків вшанували і «Високий Замок»

Спочатку мету цієї спортивної імпрези я не збагнув. Це уже потім дійшло, коли побачив усе на власні очі. Юні спортовці Старого Самбора вирішили здійснити крос на гору до вітряків.

Один з ініціаторів дійства, керівник підприємства "Еко-Оптіма" Максим

Козицький пояснив, що легкоатлетичний крос на висоту більше 500 метрів над рівнем моря - це не тільки складний шлях, але й гартування сили волі. Бо долає у житті складні перепони лише сильний
духом і нехай це буде не найбільша вершина, яку  взяли  атлети.

Насправді ж, близько півсотні юнаків та дівчат поділилися на вікові групи і всі мали свою дистанцію. Треба сказати, що дистанція не така вже й проста, але орієнтиром були сучасні вітряки і кожному хотілося якомога швидше до них дістатися. А вже на маківці гори були і нагороди, і фуршет, і вітання від керівника районної Самопомочі Андрія Волощака, першого заступника голови Старосамбірської РДА Ігоря Жука, директора "Еко-Оптіми" Максима Козицького, львівської поетеси зі старосамбірським корінням Любові Долик. А тепер про тих, хто у своїх групах здолав вершину найпершим, - Ярина Антошик, Софія Митрошина, Олег Кохан, Данило Москаленко, Назарій Білинський, Олександр Горун, Юрій Білас, Володимир Чайківський, Анастасія Леус, Діана Денис, Настя Лещишин, Василина Коліба, Денис Давидов, Роман Децик. Під час нагородження у кількох місцях під аплодисменти хтось вигукнув: "Високий Замок"! Це просто переможці мешкають у
однойменному мікрорайоні, а нам
так само було приємно, бо й ми з "Високого Замку", але іншого.

Таке враження, що молодь сама собі організувала гарне спортивне свято… А чому б ні?

Роман ПОГОНИЧ.