Я вже, було, думав, що у часі таких снігових наметів уже ніхто нікуди не їздить, а тим паче, і мене з хати не витягне. Але й відчайдухи знайшлися, і подія така, що не відмовиш. Зателефонував рухівець Ігор ПІХОЦЬКИЙ зі Старого Самбора і повідомив, що вони, як і торік, забирають мене і їдемо гуртом у Стрілковичі вшанувати одного з найстарших членів Руху в нашому регіоні, члена ОУН-УПА Йосипа Клюса…
Цього дня йому виповнилося 94 роки, хоча сам іменинник вважає, що «пішов 95-й». За рік, відколи ми бачилися з ним, практично не змінився. Такий же говіркий, врівноважений, статечний. За кавою Йосип Іванович знову згадував свою буремну юність і тішився, що однопартійці його не забувають. Чесне слово, як мало треба – просто виїхати в заметіль, щоб принести заслуженій людині стільки радості. Це ж наша жива легенда, це свідок правдивої української історії… Хоча зі словом «свідок» трохи переборщив. пан Йосип ще не історичний «експонат» – восени він сів у свого «Жигуля» і поїхав у Самбір – начебто за пігулками собі. Хоча насправді, родичі кажуть, дід час од час вміє поїздками «полякати» їх… Посидить собі на лавочці біля ратуші, зустріне когось із знайомих, порине у спогади, а вже вдома від цього здоровішим стає – пігулок не треба. Тепер, зізнався нам, чекає весни, щоб посидіти на лавочці біля хати, або знову чкурнути у Самбір. Взагалі, іменинник обіцяв прожити до 100 років і ми підрахували, що нам ще 5 років саме того дня торувати дорогу до Стрілковичі…
Роман ІВАНЧУК.